За 2013 рік

УЗАГАЛЬНЕННЯ

практики розгляду Судацьким міським судом Автономної Республіки Крим кримінальних справ про злочини в сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг за період 2013 року

27 грудня 2013 року                                                                                                м. Судак

Згідно до завдання Апеляційного суду Автономної Республіки Крим № 20814/02-07/13 від 19 грудня 2013 року в Судацькому міському суді Автономної Республіки Крим проведено узагальнення практики розгляду судом кримінальних проваджень про злочини в сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг за період 2013 року.

Основними джерелами отримання інформації, що використовувались у процесі узагальнення судової практики із вказаної категорії справ стали:

Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України « Про засади запобігання і протидії корупції», матеріали розглянутих у впродовж 2013 року кримінальних проваджень, а також:

·                    звіти відповідної форми;

·                    матеріали судової практики;

·                    дані КП «Документообіг загальних судів».

Введення.

Конституція України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лиши на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Від реалізації цього принципу значною мірою залежить правильне використання ресурсів держави, своєчасне вирішення соціальних питань, забезпечення реалізації конституційних прав та свободи людини і громадянина.

Разом з тим посадові особи різних суб’єктів правовідносин часто допускають злочинні порушення покладених на них обов’язків. Своїми протиправними діяннями вони серйозно порушують нормальну роботу органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій різних форм власності, завдають великої шкоди державним і громадським інтересам, охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, підривають авторитет держави, грубо порушують встановлений порядок здій­снення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, управлінських структур приватного сектора.

Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової влади, виконують свої службові обов’язки у державному апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах та організаціях.

Під корупцією в Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, направлена на протиправне використання наданих ним повноважень для отримання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Корупцію можливо класифікувати за багатьма критеріями: за типами взаємодіючих суб'єктів (громадяни і службовці, нація і політичне керівництво); за типом вигоди (отримання прибутку або зменшення витрат); за спрямованістю (внутрішня і зовнішня); за способом взаємодії суб'єктів, ступенем централізації, передбаченістю тощо. Історично корупція також розрізнялася за тим, чи відбувалося отримання неправомірних переваг за здійснення законних дій або незаконних дій.

Боротьба з корупцією здійснюється на основі чіткої правової регламентації діяльності державних органів, служб і осіб, уповноважених на виконання функцій держави, забезпечення гарантій прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

При розгляді справ про корупційні правопорушення суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне застосування Закону, оскільки це є неодмінною умовою запобігання кримінально караним проявам корупції, насамперед хабарництву, та іншим службовим злочинам, а також організованій злочинності.

Статистичні дані

Згідно статистичних даних за період 2013 року в провадженні Судацького міського суду Автономної Республіки Крим перебувало 2 кримінальних провадження відносно 2осіб за скоєння злочинів в сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг, а саме:

Аналітичні дані.

Об’єктом злочинів у сфері службової діяльності визнаються (тією чи іншою мірою) суспільні відносини, що визнають і регулюють зміст правильної роботи державного і громадського апарату. Аналіз злочинів, викладених у розділі XVII КК, свідчить, що законодавець наводить достатньо повну характеристику об’єктивної сторони кожного з них.

Разом з тим ряд зазначених злочинів має загальні спільні риси, до яких належать: 1) вчинення діяння з використанням посадового становища або у зв’язку з обійманою посадою і 2) всупереч інтересам служби.

Закон визначає зловживання владою або службовим становищем як умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Об‘єктом злочину є суспільні відносини, які встановлюють авторитет та нормальні (нормативно закріплені) умови функціонування органів, які виконують функції держави.

Предметом цього злочину є неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Об‘єктивна сторона якого полягає в активній поведінці – діях, які за ч.1. виявляються: а) у пропозиції  або  б) наданні  неправомірної вигоди особі,  яка пропонує чи обіцяє  (погоджується) за таку  вигоду вплинути  на прийняття  рішення  особою, уповноваженою на виконання функцій держави; за ч.2 – а) в одержанні такої вигоди за вплив на  прийняття рішення особою,  уповноваженою на виконання функцій держави, або б) у пропозиції самої особи (посередника) здійснити вплив на уповноважену особу за надання такої вигоди; за ч.3 – в одержанні неправомірної вигоди за вплив на  прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій  держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Зловживання впливом є злочином із формальним складом.

За ч.1 ініціатором пропозиції чи надання неправомірної вигоди може бути як особа, що її пропонує чи надає, так і особа-посередник, яка за такі вигоди погоджується вплинути на прийняття рішення уповноваженою особою. Злочин закінчений з моменту пропозиції неправомірної вигоди, але за умови, що посередник або сам ініціює надання йому такої вигоди, або у відповідь на пропозицію того, хто пропонує  надати йому вигоду, обіцяє (погоджується) за такі вигоди здійснити вплив на прийняття рішення уповноваженою особою. Якщо ж такої згоди не було досягнуто, вчинене кваліфікується як замах (ст. 15 КК) на злочин, передбачений ч.1 ст.369² КК.

За ч.3. способом одержання неправомірної вигоди є її вимагання, ознаки якого визначені в ч.1. ст. 189 КК і якщо в наслідок вимагання вигоду не було одержано з причин, що не залежать від волі вимагача, вчинене кваліфікується як замах (ст. 15 КК) на злочин, передбачений ч. 3 ст.369² КК. Вимагання неправомірної вигоди, вчинене за наявності ознак, передбачених ч.1. та ч.2 ст. 189 КК, повністю охоплюється ч.3. ст. 369-2, а якщо у діях вимагача є ознаки злочину, передбаченого ч.3. або ч. 4 ст. 189 КК, вчинене кваліфікується за сукупністю – за ч.3 або ч.4 ст. 189 та ч.3 ст. 369² КК.

Розмір неправомірної вигоди, пропозиції, надання чи одержання визначається у кожному окремому випадку, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням положень ч.2. ст. 11 КК.

Суб‘єктивна сторона злочину– прямий умисел.

Суб‘єкт злочину – будь-яка особа, в тому числі і службова особа як публічного, так і приватного права. Але якщо посередник, який обіцяє чи здійснює вплив, є службовою особою приватного права, то пропозиція чи надання йому, а також одержання ним неправомірної вигоди за такий вплив, здійснений з використанням наданих йому повноважень, карається (за інших необхідних умов) не за ст. 369², а за відповідними частинами ст. 368-3, 368⁴ КК. Якщо ж таким посередником є службова особа публічного права, а запропонована чи надана їй, а також  одержана нею неправомірна вигода має майновий характер, то дії того, хто її пропонує чи надає, кваліфікуються за відповідними частинами ст. 369 КК, а дії того, хто її одержує, - за відповідними частинами ст. 368 КК.

Прикладом із розглянутих судом справ зазначеної категорії, є кримінальна справа за обвинуваченням X у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що X, 1967 року народження, будучі головою правління N, тобто посадовою особою, виконуючою організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські обов'язки, уповноважений відповідно до п.10.6 Уставу N здійснювати представництво кооперативу в стосунках з окремими громадянами, підписувати від імені кооперативу договори, платежі і інші документи, організовувати в межах визначених статутом роботу правління кооперативу, умисно, з корисливих мотивів, зловжив своїм посадовим положенням, всупереч інтересам кооперативу, у якого з 2008 року в довгостроковому платному користуванні на підставі договору оренди, знаходиться земельна ділянка площею 8,0000 га, розташована в південній частині с. Сонячна Долина, м. Судака, АР Крим для розміщення кварталу житлової забудови, з метою задоволення потреб членів кооперативу в поліпшенні житлово-побутових умов.

А саме X, використовуючи свої посадові повноваження і, маючи намір зловживання ними, із злочинною метою незаконного заволодіння чужими грошовими коштами, приховав від заінтересованої особи, яка бажала вступити в члени кооперативу та отримати земельну ділянку конкретну інформацію, після чого поставив даній особі умову, по якій вона за вступ в члени кооперативу і здобуття земельної ділянки, повинна передати йому грошові кошти у розмірі 24 000 доларів США, з яких, як повідомив X, 23 000 доларів США він повинен передати власникові ділянки, а 1 000 доларів США залишити собі у вигляді винагороди за посередництво в операції і складання документів, необхідних для подальшої приватизації ділянки.

Здійснюючи вказані дії, X. не мав наміру передавати отримані грошові кошти власникові земельної ділянки, а переслідував намір незаконним шляхом заволодіти майном потерпілого.

Будучи поставленою в такі умови, заінтересована особа добровільно, вважаючи вигідним для себе, була вимушена дати X. свою згоду на передачу необхідних грошових коштів в цілях досягнення свого права громадянина України, передбаченого Конституцією України і Законом України «Про кооперацію», на вступ до членства кооперативу і як наслідок, здобуття земельної ділянки.

Отримавши згоду, X, для досягнення свого злочинного наміру, порушуючи статут N, без винесення на розгляд правління кооперативу питання прийому особи в члени кооперативу, самостійно, зловживаючи своїм посадовим положенням, знаходячись по місцю свого проживання, підписав і засвідчив офіційною печаткою N, завідомо підроблені документи.

Оцінивши в сукупності всі зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність вини підсудного X в скоєнні злочинів, про те, що його дії слід було  кваліфікувати: по ч.2  ст. 15  ч.2 ст. 364  КК України, як закінчений замах на зловживання службовим   становищем,   тобто умисне,  з корисливих мотивів або в інших   особистих  інтересах,  використання посадовою особою службового положення всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду правам, свободам і інтересам окремих громадян, суспільним інтересам і інтересам юридичних осіб і могло спричинити тяжкі наслідки, правам, свободам і інтересам окремих громадян, що охороняються законом; по ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), що могло заподіяти збиток потерпілому в крупних розмірах; по ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, тобто складання і видача посадовою особою свідомо неправдивих документів; по ч.2 ст.368 КК України, як здобуття посадовою особою, в якому б то не було вигляді хабара за виконання на користь того, хто дає хабар, якої-небудь дії з використанням службового становища, сполучене із здирством хабара.

При призначенні міри покарання суд врахував ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особистість підсудного, а саме, що він як особистість характеризується з позитивного боку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не знаходився.

В якості обставин, що пом’якшували покарання, згідно ст. 66 КК України суд врахував: явку з повинною, визнання провини, щиросердне розкаяння у скоєному, перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Обставин, обтяжливих покарання, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачав.

З урахуванням всіх обставин у справі в їх сукупності з урахуванням особистості підсудного, суд вважав за необхідне, з врахуванням вимог ст. 65 КК України, призначити підсудному X. покарання, у вигляді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими функціями на три роки  і конфіскацією майна, що є власністю підсудного,оскільки, таке покарання, на думку суду, було достатнім для його виправлення і запобігання здійсненню ним нових злочинів, а також те, що воно відповідає мірі відповідальності за скоєне.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Вироком суду від 5 вересня 2011 року X визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями терміном на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

Вирок набрав законної сили.

Також прикладом із розглянутих судом справ зазначеної категорії, є кримінальна справа за обвинуваченням X у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст.358, ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України.

Під час розгляду справи судом було встановлено, щоX, 1975 року народження,  в грудні 2005 року, будучи посадовою особою, представником влади, Судацького Nпередав Y. в якості відшкодування, наявного перед останнім грошового боргу, раніше придбаний ним у невстановленої особи без оформлення угоди купівлі-продажу у встановленому законом порядку автомобіль Форд Ескорт. На момент передачі автомобіля на ньому був розміщений державний номерний знак 00000 КР, який числився за іншим транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ 986 МР, зареєстрованим в МРЕВ м. Бахчисарая. Разом з автомобілем X також передав Y свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до висновку технічної експертизи документів бланк наданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Форд Ескорт не відповідав зразку бланка свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, інформація про яку була в секторі ТІД і почерку НДЕКЦ при ГУМВС України в АР Крим. Зображення бланка в представленому свідоцтві були виконані комбінованим способом: способом плоского друку та електрофотографічним способом друку за допомогою копіювально-розмножувальної техніки.

Приблизно в грудні 2006 року X., перебуваючи на території м. Судака, і, отримавши від Y інформацію про те, що вищевказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є підробленим, не виконуючи свої службові обов'язки, передбачені його посадовою інструкцією, п.2 ч.1 ст. 10, ч.2 ст. 10 Закону України «Про N», внаслідок несумлінного ставлення до них, фактично отримавши повідомлення про вчинений злочин, передбаченому ч.1 ст. 358 КК України, заходів, спрямованих на виявлення, попередження, припинення, розкриття даного злочину не зробив, допустив його приховування, підриваючи своїми діями авторитет і престиж органів внутрішніх справ, заподіявши тим самим істотну шкоду державним інтересам.

Також, X на початку третьої декади серпня 2009 року, будучи працівником міліції, виконуючи обов'язки начальника сектору карного розшуку Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим, маючи досвід оперативно-розшукової роботи з 2002 року, без оформлення в установленому законом порядку угоди купівлі-продажу у невстановленої слідством особи придбав автомобіль BMW, з 2006 року перебуває в розшуку в зв'язку з угоном по кримінальній справі, порушеній за ч.3 ст. 289 КК України, на якому було розміщено державний номерний знак АА 0000 КВ, який числився за іншим транспортним засобом - автомобілем ВМВ-318, зареєстрованим в МРЕВ-3 м. Києва.

В період часу з 22 серпня 2009 по 11 вересня 2009 р. X з метою експлуатації автомобіля ВМW, не маючи реєстраційних документів, за відсутності можливості пройти державний технічний огляд у встановленому законом порядку, використовував розміщений згідно п. 30.2 ПДР України в правому нижньому кутку вітрового скла талон про проходження державного технічного огляду серії ТАК № 000000 з очевидними ознаками підробки даного офіційного документа, розуміючи, що керування транспортним засобом без нього заборонено.

11 вересня 2009 року працівниками ДАІ був зупинений і затриманий автомобіль ВМW д.н. АА 0000 КВ під керуванням X, у якого в ході перевірки документів у правому нижньому кутку переднього вітрового скла був виявлений і вилучений згаданий талон про проходження державного технічного огляду на автомобіль ВМW-318 г.н. АА 0000 КВ з очевидними ознаками підробки.

Згідно висновку технічної експертизи документа, талон про проходження державного технічного огляду серії ДА № xxxxxx на автомобіль ВМW-318 г.н. АА XXXX КВ не відповідав зразку бланка, інформація про яку була в секторі ТІД і почерку НДЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим. Зображення в зазначеному талоні виконані електрофотографічним способом друку за допомогою копіювально-розмножувальної техніки.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, X в період часу з 22 серпня 2009 по 11 вересня 2009 р., будучи посадовою особою - представником влади, виконуючи обов'язки N, зловживаючи службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та інших особистих інтересів, діючи всупереч інтересам служби, в порушення ст. 10 Закону України «Про міліцію», використовував в особистих цілях автомобіль ВМW-318, г.н. АА XXXX КВ, на якому був розміщений державний номерний знак АА XXXXКВ, що числився за іншим транспортним засобом - автомобілем ВМW-318, зареєстрованим в МРЕВ-3 м. Києва, придбаний в порушення встановленого законом порядку, без оформлення угоди купівлі - продажу і знаходився з 2006 року в розшуку в зв'язку з угоном по кримінальній справі, не маючи реєстраційних номерів і з підробленим талоном про проходження державного технічного огляду, сприяючи приховуванню раніше скоєного злочину, передбаченого ч.3 ст . 289 КК України, підриваючи своїми діями авторитет і престиж органів внутрішніх справ, заподіявши тим самим істотну шкоду державним інтересам.

У суду не було підстав ставити під сумнів показання, допитаних у судовому засіданні свідків, що були послідовними, логічними; а також сукупністю інших досліджених судом письмових доказів, які об'єктивно узгоджувалися з матеріалами кримінальної справи, достовірність яких у суду сумнівів також не викликала.

Крім того, судом було встановлено, що у разі придбання підсудним X автомобіля марки «БМВ» у встановленому законом порядку, при проходженні обов'язкового огляду у МРЕВ, було б виявлено, що номер кузова видалений кустарним способом, державні номери належать іншому транспортному засобу.

Не викликало також у суду сумнівів розуміння X того, що при проходженні автомобілем автотехнічного дослідження було б встановлено, що в зв'язку з угоном автомобіль перебуває у розшуку, останній, будучи працівником міліції, мав можливість дізнатися числиться придбаний ним автомобіль в базах «Угон» та «Розшук», підсудний не міг не знати про те, що державний номер, розташований на нібито придбаному ним автомобілі, числиться за іншим транспортним засобом, на автомобілі відсутній номер кузова, документи на автомобіль, що він числиться по базах «Угон» та «Розшук», X не міг не знати про те, що такий транспортний засіб не могло пройти державний технічний огляд у встановленому законом порядку, а значить і те, що талон про проходження державного технічного огляду є підробленим.

Крім цього, суд, вивчивши матеріали кримінальної справи в їх сукупності, вбачав, що X неодноразово продавав і використовував в особистих цілях автомобілі з підробленими документами та нелегальними реєстраційними номерами, так, в грудні 2005 року підсудний передав у якості відшкодування боргу родині Y автомобіль Форд Ескорт з підробленим свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, влітку 2008 року X продав X автомобіль ВАЗ 21099 без реєстраційних документів, згодом зрозумівши, що не зможе надати документи на автомобіль, повернув кошти покупцю і забрав проданий товар.

Таким чином, X знав, що продає автомобілі, які не пройшли державну реєстрацію, тобто автомобілі, якими управляти на території України згідно чинного законодавства неможливо, також факт виявлення в автомобілі Форд Ескорт документів Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим, які були передані X для передачі в УІТ ГУ МВС України в АР Крим, свідчив про те, що даний автомобіль знаходився у нього в користуванні.

Керуючи автомобілем БМВ-318 в вересні 2009 року, X також знав, що свідоцтво про проходження державного технічного огляду, яке знаходилося на лобовому склі автомобіля, є підробленим.
            Сукупність викладених доказів, їх аналіз, дали підставу суду прийти до висновку про доведеність вини підсудного X у вчиненні злочинів, і його дії слід було кваліфікувати:

за ч.1 ст.367 КК України, як посадова недбалість, тобто невиконання посадовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам;

за ч.3 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа;

за ч.3 ст.364 КК України, як зловживання службовим становищем - умисне, з корисливих мотивів і в інших особистих інтересах використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, вчинене працівником правоохоронного органу.

При призначенні міри покарання суд враховував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу підсудного: якій раніше був не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебував, за місцем роботи характеризувався посередньо, при цьому неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд у відповідності зі ст.66 КК України враховував те, що він мав на утриманні малолітню дитину, 2007 року народження і мати - не працюючої пенсіонеркою за віком.

Обставин, які обтяжували покарання підсудного, суд у відповідності до ст.67 КК України не вбачав.

Оцінюючи вищевказані обставини, в їх сукупності, з урахуванням особи винного, суд прийшов до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, яке в силу ст. 65 КК України є необхідною і достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому, остаточне покарання призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим в силу ч. 1 ст. 70 КК України.

Також суд вважав за необхідне застосувати до підсудного додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права займати посади в правоохоронних органах, інших державних органах влади та конфіскації особисто належного йому майна.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Вироком суду від 29 червня 2011 року X визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 364 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах, інших державних органах влади терміном на 3 роки з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

У відповідності до ст. 75 КК України X звільнено від відбування основного призначеного покарання, з випробуванням, встановивши випробувальний термін 2 роки.

Вирок був оскаржений в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2011 року виключено із резолютивної часті вироку суду, призначене X додаткове покарання у вигляді конфіскації всього особисто належного йому майна.

В інший частині вирок залишений без змін.

Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 368 КК України, є його пред­мет — хабар, який являє собою незаконну винагороду матеріального (май­нового) характеру . Якщо як хабар службова особа одержує предмети, збут та придбання яких утворюють самостійний склад злочину (вогнепальна чи холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини, наркотичні засоби, отруйні чи сильнодіючі речовини тощо), то її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

Об'єктивна сторона одержання хабара характеризується декількома обов'язковими ознаками та являє собою прийняття  службовою особою від іншої особи (осіб) предмета хабара:   а) в будь-якому вигляді; б) за виконан­ня чи невиконання якої-небудь дії;   в) з використанням наданої їй влади чи службового становища;   г) в інтересах хабародавця або третьої особи.