УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики Судацького міського суду Автономної Республіки Крим щодо забезпечення права на захист, як однієї із загальних засад кримінального провадження
за період 2013 року.
26 листопада 2013 року м. Судак
Згідно до завдання Апеляційного суду Автономної Республіки Крим № 02-07/2013 від 29.10.2013 року в Судацькому міському суді Автономної Республіки Крим проведено узагальнення судової практики забезпечення права на захист, як однієї із загальних засад кримінального провадження за період 2013 року.
Основними джерелами отримання інформації, що використовувались у процесі узагальнення судової практики стали:
Кримінальний процесуальний кодекс України, Кримінальний кодекс України, постанови Пленуму Верховного Суду України, ЗУ « Про безоплатну правову допомогу», матеріали кримінальних проваджень розглянутих у впродовж 2013 року, також:
· картки первинного обліку;
· звіти відповідної форми;
· матеріали судової практики;
· дані КП «Документообіг загальних судів».
Введення.
Відповідно до статті 52 Кримінального процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:
1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;
4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;
5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;
6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.
З метою реалізації таких засад, як забезпечення права на захист та доступу до правосуддя, законодавець установив випадки, коли участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні.
Частина перша статті 52 Кримінального процесуального кодексу України підставою обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні встановлює тяжкість злочину. З моменту набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів участь захисника є обов'язковою. Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості встановлена ст. 12 Кримінального кодексу України. Захисник запрошується підозрюваним, а у випадку відмови слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд призначають захисника в порядку, передбаченому ст. 49 Кримінального процесуального кодексу України.
Частина друга статті 52 Кримінального процесуального кодексу України встановлює інші випадки обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні, які пов'язані з особливостями правового статусу підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до статті 53 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор,слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 КПК України, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальних дій чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.
Запросити захисника до участі в окремій процесуальній дії має право і сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.
Під час проведення окремої процесуальної дії захисник мас ті ж самі права й обов'язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження.
Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів.
Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов'язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії.
Підозрюваний, обвинувачений, реалізуючи своє конституційне право на захист та на вільний вибір захисника своїх прав, має право залучити до участі у кримінальному провадженні одного чи декількох захисників.
У виняткових випадках слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають право залучити захисника для проведення окремої процесуальної дії. Таке залучення допускається лише виключно у невідкладних випадках.
Під невідкладними розуміються випадки, коли: 1) є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника; 2) якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника; 3) прибуття обраного захисника неможливе.
Під невідкладними слід розуміти такі процесуальні дії, зволікання з провадженням яких може викликати негативні наслідки для провадження, зникнення слідів злочину або особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами, зміну обстановки тощо.
ЗУ « Про безоплатну правову допомогу» регулює правовідносини у сфері надання
безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.
Безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Правові послуги - надання правової інформації,консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв,скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Аналітичні дані.
Стаття 52 частина 2 Кримінального процесуального кодексу України встановлює інші випадки обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні, які пов'язані з особливостями правового статусу підозрюваного, обвинуваченого.
Зокрема, пункти 1 та 2 частини другої статті 52 КПК України встановлюють участь захисника в кримінальному провадженні обов'язковою щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років чи стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру.
Залучення захисника здійснюється з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 5 від 16 квітня 2004 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх", вік неповнолітнього підсудного встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження, - за паспортом чи свідоцтвом про народження. У разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів громадянського стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналів обліку новонароджених тощо. За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання вік неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою.
У цьому випадку днем народження вважається останній день того року, який названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років суд приймає рішення виходячи із встановленого експертом мінімального віку (п. 6 постанови).
У випадках, коли у слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду виникнуть будь-які сумніви в тому, що особа є повнолітньою, останні повинні залучити захисника у кримінальне провадження та відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 242 КПК звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення віку особи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений не може сам реалізувати своє право на захист через фізичні або психічні вади, з моменту встановлення цих вад, обов'язково залучається захисник для допомоги такій особі повною мірою реалізувати надані їй права.
До осіб, зазначених у п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК, належать не тільки німі, глухі, сліпі, це можуть бути також особи з іншими фізичними чи психічними вадами. У постанові Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", зазначено, що під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізовувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.
Захисник також повинен бути залучений з моменту встановлення факту, що особа не володіє мовою, якою ведеться кримінальне провадження (п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК).
Володіння мовою, якою провадиться кримінальне провадження, є оціночним поняттям, тому це питання повинно вирішуватися слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом у кожному конкретному випадку. За загальним правилом особа вважається такою, що не володіє мовою, якою здійснюється провадження, якщо вона не може: а) добре розуміти цю мову; б) вільно розмовляти нею.
Пункт 5 статті 52 КПК України передбачає необхідність залучення захисника у кримінальне провадження щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності. Установлення такого факту слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом може здійснюватися з медичних документів, що підтверджують наявність у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання, а також якщо поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).
При здійсненні кримінального провадження щодо реабілітації померлої особи участь захисника відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 52 КПК України також є обов'язковою.
Реабілітація - процес відновлення прав і свобод особи, що зазнала кримінального переслідування, але визнаної, у встановленому законом порядку, невинною у вчиненні злочину.
Право на реабілітацію мають: 1) обвинувачений, щодо якого винесено виправдувальний вирок або щодо якого припинено кримінальне провадження з реабілітуючих підстав; 2) підозрюваний, у відношенні якого кримінальне провадження закрито з реабілітуючих підстав; 3) засуджений, у випадках повного або часткового скасування обвинувального вироку суду, що набрав законної сили і закриття кримінального провадження; 4) особа, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру, у разі скасування незаконної або необґрунтованої ухвали суду про застосування таких заходів.
Підставою для кримінального провадження щодо реабілітації померлої особи є подання до суду близькими родичами, в інтересах реабілітації померлої особи, належним чином завірених документів, які підтверджують факт смерті особи, щодо якої подано заяву із метою реабілітації, та документ, що підтверджує ступінь родинних зв'язків заявника із померлою особою.
Підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) має бути обов'язково роз'яснено, з якого саме моменту він набуває право мати захисника відповідно до підстав, перерахованих у пп. 1-6 ч. 2 ст. 52 КПК України. Якщо зазначені у ч. 2 ст. 52 КПК України особи не запросять захисника, участь якого є обов'язковою, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд призначають захисника в порядку, передбаченому ст. 49 КПК України.
Здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених чинним кримінальним процесуальним законодавством, відповідно до ст. 50 Правил адвокатської етики, є важливим професійним обов'язком адвоката, тому необґрунтована відмова від прийняття на себе захисту за цих умов є неприпустимою.
При необхідності проведення окремої процесуальної дії підозрюваний, обвинувачений відповідно до ч. 2 ст. 53 КПК мають право запросити захисника самостійно.
За потреби проведення окремої процесуальної дії за участю захисника та коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин і якщо така дія не належить до невідкладних, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.
У випадку коли підозрюваний, обвинувачений вирішить залучити іншого захисника на свій розсуд, за загальним правилом, він повинен укласти договір.
Якщо підозрюваний, обвинувачений відмовиться від залучення іншого захисника, а проведення невідкладної процесуальної дії передбачає участь захисника, то слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані залучити захисника у порядку, передбаченому ст. 49 КПК.
Під час проведення окремої процесуальної дії, відповідно до ч. 3 ст. 53 КПК, захисник має ті самі права й обов'язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження. Таке правило обумовлюється єдністю процесуального статусу захисника у кримінальному провадженні, а тому й не може бути ніяких розбіжностей у визначенні обсягу його процесуальних прав залежно від того, чи постійно він бере участь у кримінальному провадженні, чи його роль є епізодичною.
Частина четверта статті 53 КПК України закріплює право захисника на конфіденційні побачення з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів.
Оскільки у випадках, передбачених частиною першою статті 53 КПК України, захисник виконує свої обов'язки тимчасово, то це не покладає на нього обов'язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії (ч. 5 ст. 53 КПК). Завдання його діяльності вважаються вичерпаними по закінченню тієї процесуальної дії, для участі в якій його було залучено. У даному випадку його участь слід розглядати не тільки як гарантію забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, а як гарантію здійснення кримінального провадження в цілому, адже без його участі в окремих випадках неможливим є подальший рух самого кримінального провадження.
Приклади судової практики
За період 2013 року Судацьким міським судом Автономної Республіки Крим розглянуто одне кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру за участю захисника згідно статті 52 КПК України, прикладом є:
Кримінальне провадження про застосування примусових заходів медичного характеру до X.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що 28.04.2013 року приблизно о 03.00 годині X, знаходячись у приміщенні ТМО Судацької міської ради за адресою: м. Судак, вул. Гвардійська, 1, під час огляду його черговим лікарем, діючи з особливою зухвалістю, почав вести себе агресивно стосовно присутніх, кричав, використовуючи ненормативну лексику, чим грубо порушив громадський порядок та здійснив тимчасове порушення нормальної діяльності приймального відділення ТМО Судацької міської ради.
Крім того, X, підбігши до дверей відділення анестезіології, діючи з особливою зухвалістю розбив скло двері, після чого, взявши шматок скла і приставши його до горла, погрожував заподіянням собі тілесних ушкоджень. Після цього, надаючи опір працівникам Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим, вибігши на сходовий майданчик, розбив скло дверей, що ведуть до відділення терапії та зламав медичну кушетку, чим заподіяв ТМО Судацької міської ради матеріальну шкоду на загальну суму 930 гривень.
Скоєні суспільно- небезпечні діяння X органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України.
На досудовому слідстві X не заперечував проти того, що вій дійсно скоїв суспільно- небезпечне діяння, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.
Факт вчинення X суспільно-небезпечного діяння підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.
Відповідно до висновку стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи №43 від 16.08.2013, X має пасивний тип суспільної небезпечності. На момент інкримінованого йому діяння X перебував у стані тяжкого психічного розладу тобто не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. X потребує у застосуванні примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Судом встановлено, що X, перебуваючи у стані неосудності, вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке передбачене ч.1 ст. 296 УК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуване особливою зухвалістю (хуліганство).
Відповідно до вимог ст. 19 КК України – не підлягає кримінальної відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно- небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом , перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії \ бездіяльність\ або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно зі ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно- небезпечні діяння.
Вислухавши думку прокурора, представника потерпілого, захисника які вважали, що X потребує надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, з урахуванням положень ст. 19 КК України, враховуючи висновок стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи №43 від 16.08.2013, суд вважає, що суспільно-небезпечне діяння, з приводу якого було порушено кримінальне провадження відносно X за ч. 1 ст. 296 КК України, мале місце, воно було вчинено особою, щодо якої розглядається справа.
Однак, зазначені діяння були вчинені X в стані неосудності, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що він потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
Також по даному кримінальному провадженню було винесено постанову на досудовому розслідуванні про залучення захисника до окремої процесуальної дії, а саме для проведення розгляду клопотання про поміщення на стаціонарну психіатричну експертизу через центр безоплатної вторинної правової допомоги,відповідно до вимог статті 53 КПК України.
Також за період 2013 року судом розглянуто одне кримінальне провадження відносно двох неповнолітніх осіб.
На досудовому розслідуванні винесено постанови про залучення до кримінального провадження законних представників підозрюваних.
Від законних представників написані заяви про допуск до участі у кримінальному провадженні адвокатів щодо надання юридичної допомоги та захисту прав під час досудового розслідування згідно статей 20,42,49 КПК України. Слідчим СВ Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим винесено постанови про залучення захисника до участі у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження за обвинуваченням неповнолітніх X та Y у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Під час розгляду справи судом було встановлено X діючи спільно та за попередньою змовою, згідно до раніше розподілених з неповнолітнім Y ролей скоїли відкрите викрадення чужого майна (грабіж), при наступних обставинах.
27 лютого 2013 року, приблизно о 09.00 годин, неповнолітній X, діючи спільно та за попередньою змовою, згідно до раніше розподілених з неповнолітнім Y ролей, відповідно до яких Y повинен був в разі небезпеки попередити його про виникнення перешкоди в ході вчинення кримінального правопорушення та залишився стояти неподалік від торгівельного павільйону на вул. Леніна, 61-к м. Судака, з метою спостереження за обстановкою на вулиці. В той час коли X, перебуваючи біля віконця торгівельного павільйону ФОП Z, розташованого по вул. Леніна буд. 61-к м. Судака з метою отримання доступу до чужого майна замовив продавцю Q: п’ять банок енергетичного напою “Рево”, вартістю 11, 52 грн. за одну банку, на загальну суму 57, 60 гривень, п’ять пліток шоколаду “Амур” з дрібним фундуком, вартістю 6, 64 грн. за одну, на загальну суму 33, 20 гривень після чого відкрито ним заволодів, спричинивши потерпілій Z матеріальний збиток на загальну суму – 90,80 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений X свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, визнав повністю, у вчиненні кримінального правопорушення щиро розкаюється.
По суті обвинувачення і заданих запитань обвинувачений X суду пояснив, що 27.02.2013р. к 08-00 годині він пішов на навчання до школи. Був присутній на першому уроці, а потім пішов в “Інтернет клуб”, розташований по вул. Леніна в м. Судаку, щоб скачати з флеш-карти інформацію на наступний урок. Біля входу в інтернет – клубі він зустрів свого знайомого і колишнього однокласника Y, який запропонував йому пройтися до ліцею, де останній навчається. По дорозі Y запропонував йому викрасти п”ять банок енергетичного напою “рево” та п”ть плиток шоколаду у кіоску, який розташований біля магазину “Кримський” по вул. Леніна в м. Судаку.Y сказав йому щоб він замовив напої та шоколад, склав їх у рюкзак та відразу втік. Y повідомив, що продавець магазину знає його в обличчя, тому він і запропонував викрасти напої та шоколад саме йому, а сам повідомив, що буде знаходитися поряд “на шухері” та дивитися за оточенням. Грошей в нього при собі не було. В районі міського саду Y дав йому свій рюкзак, чорного кольору, для того, щоб скласти викрадені напої та шоколад. Вони разом домовилися, що після крадіжки будуть тікати в сторону ліцею. Підійшовши до магазину “Кримський” Y залишився стояти за кутом пятиповерхівки, а він з рюкзаком пішов до торгівельного кіоску, де у продавця попросив продати п’ять банок енергетичного напою “Рево” та п’ять пліток шоколаду “Амур” з дрібним фундуком. Він склав вказаний товар у рюкзак та відразуж з ним в руках побіг в напрямку, де його чекав Y, який побачивши його побіг по дворах пятиповерхівок по вул. Леніна в сторону ліцею. Біля Інтернет-клубу “Фрібіт” він віддав Y його рюкзак, з викраденим товаром. Потім вони побігли до міського саду, там він попрощався з Y і пішов у школу на уроки. У вчиненому щиросердно розкаюється.
Обвинувачений Y винним себе в скоєному злочині не визнав і суду пояснив, що 27.02.2013р. о 08-00 годині він прийшов на навчання до школи-ліцею. Після першого уроку він вийшов за межи школи попалити та зустрів колишнього однокласника X. Вони разом спустилися до паркової зони, де знаходились знайомі хлопці, привітавшись з якими він пішов в сторону магазина “Кримський” по вул. Леніна м. Судак за сигаретами. По дорозі до нього знову підійшов X який йому розповів що він має намір обікрасти торгівельний ларьок “Кримський”. На пропозицію X він нічого не відповів і вони разом продовжували рухатися до вказаного магазину. Неподалік від магазину “Гермєс”, на куті вулиць, він зупинився і зустрівши дорослого чоловіка попросив в нього запальничку з метою підкурити сигарету. Він виглянув з-за кута і побачив, що X вчиняє крадіжку. Через деякий час до нього підбіг X та запропонував випити викрадений енергетичний напій “Рево”. Він відмовився та пішов на навчання до школи.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим X, винність обвинувачених Y та X у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб у потерпілій ФОП Z підтверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Оцінивши в сукупності всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, про винність X та Y у скоєнні, спільно та за попередньою змовою, відкритого викрадення чужого майна потерпілої Z з спричиненням матеріальної шкоди на суму – 90 грн. 80 коп.
Дії X правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна \ грабіж \, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Також правильно кваліфіковані дії Y за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна \ грабіж \, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Суд вважає, що обираючи такий спосіб захисту, як невизнання своєї вини в скоєнні інкримінованого йому злочину, обвинувачений Y має намір уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Доводи обвинуваченого Y о непричетності к скоєному злочину є неспроможними, тому що вони спростовуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
послідовними показами обвинуваченого X, який підтвердив суду, що саме Y запропонував йому скоїти крадіжку в торгівельному павільйоні, розташованому по вул. Леніна буд. 61-К м. Судака, при цьому передав йому свій рюкзак чорного кольору. Після відкритого викрадення майна в торгівельному павільйоні ФОП Z, рюкзак з викраденим майном він передав безпосередньо Y і останній розповідав учням 9-классу ліцею, що він з X обікрали торгівельний ларьок і показував банку енергетичного напою “ Рево “. Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки: Aта неповнолітні свідки – S, D
Послідовні покази обвинуваченого X суд сприймає як правдиві, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.
Допитана в судовому засіданні свідок Q суду пояснила, що вона впізнала в особі X - хлопця, який 27 лютого 2013 року близько 09 годині відкрито заволодів п`ятю банками енергетичного напою “ Рево “ та п`ятю плітками шоколаду “ Амур”, а в той час Y стояв у магазину “ Гермес “ та спостерігав за обстановкою, якого вона також впізнала, оскільки він неодноразово раніше купляв у торгівельному павільйоні різні речи. Потерпіла Zв судовому засіданні підтвердила покази свідка Q
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченим X та Y, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує суспільну небезпечність вчиненого ними кримінального правопорушення, обставини їх вчинення, наслідки, які настали, дані, що характеризують особи обвинувачених, а також пом'якшуючи та обтяжуючи покарання обставини.
Відповідно до ст. 12 КК України, X та Y вчинили злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до даних про особу X, він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем навчання характеризується позитивно, виховується в повній сім”ї, стосунки в сім”ї доброзичливі, на обліку в службі у справах дітей Судацької міської ради та кримінальної міліції у справах дітей не перебував.
В якості пом`якшуючих покарання обставин, обвинуваченого X, суд визнає повне визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, з урахуванням особи винного, який щиросердно розкаються в скоєному, заподіяну матеріальну шкоду відшкодував, скоїв злочин у неповнолітньому виці, суд з урахуванням вимог ст. 65 КК України, вважає, що виправлення
неповнолітнього X можливе без ізоляції від суспільства, тому необхіднім та достатнім є призначення покарання X в межах санкції статті обвинувачення з послідуючим звільненням його від призначеного покарання на підставі ст. 104 КК України, шляхом встановлення іспитового строку та покладення обов”язків, передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно до даних про особу Y він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем навчання характеризується позитивно, виховується в повній сім`ї, стосунки в сім`ї доброзичливі, на обліку в службі у справах дітей Судацької міської ради та кримінальної міліції у справах дітей не перебував.
Пом`якшуючими покарання обставинами суд визнає то, що Y притягується до кримінальної відповідальності, злочин скоїв у неповнолітньому виці.
Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, з урахуванням особи винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв злочин у неповнолітньому виці, суд з урахуванням вимог ст. 65 КК України, вважає, що виправлення неповнолітнього Y можливе без ізоляції від суспільства, тому необхідним та достатнім є призначення покарання Y в межах санкції статті обвинувачення з послідуючим звільненням його від призначеного покарання на підставі ст. 104 КК України, шляхом встановлення іспитового строку та покладення обов”язків, передбачених ст. 76 КК України.
Необхідно зазначити, що випадків застосування судом вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а саме вторинну правову допомогу, тобто залучення захисника за призначенням, зокрема на стадії виконання вироку : засудженому для участі у розгляді питання щодо встановлення адміністративного нагляду, засудженому для участі у розгляді питання про умовне – дострокове звільнення від відбування покарання більш м’яким та звільнення від відбування покарання за хворобою, засудженому який оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчих або прокурорів поза межами кримінального провадження, за наслідками якого цю особу засуджено а також представників інтересів свідка чи потерпілого за період 2013 року не було.
Висновки.
Проведене узагальнення судової практики забезпечення права на захист, як однієї із загальних засад кримінального провадження за період 2013 року,свідчить обмежену практику розгляду справ зазначеної категорії, а також про виконання суддями Судацького міського суду Автономної Республіки Крим вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення права на захист.
Порушення права на захист завжди означає істотне порушення кримінального процесуального закону, тому обвинувачений, підозрюваний має право на захист і воно повинно забезпечуватися, виконуватися на високому рівні.
Діяльність Судацького міського суду Автономної Республіки Крим здійснюється відповідно до конституційних засад судочинства і спрямована на забезпечення захисту прав громадян, інтересів суспільства і держави та підвищення ефективності функціонування незалежного і неупередженого суду.
Під час розгляду кримінальних проваджень зазначеної категорії щодо застосування процесуального закону, який забезпечує право на захист у суддів Судацького міського суду Автономної Республіки Крим яких би то спірних чи проблемних питань не виникало.
Голова
Судацького міського суду АР Крим Т.І. Іоненко
вик. Севрюгіна О.А.
_03_03.png)
