УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики про звільнення від кримінальної відповідальності або від кримінального покарання у Судацькому міському суді Автономної Республіки Крим
у 2011 -2012 роках
04 березня 2012 року м. Судак
Згідно до завдання Апеляційного суду Автономної Республіки Крим № 8.1-38 від 25 лютого 2013 року у Судацькому міському суді Автономної Республіки Крим проведено узагальнення практики про звільнення від кримінальної відповідальності або від кримінального покарання за 2011 -2012 роки.
Основними джерелами отримання інформації, що використовувались у процесі узагальнення судової практики стали:
Кримінальний кодекс України, матеріали розглянутих у впродовж 2011-2012 роках кримінальних справ, а також:
· картки первинного обліку;
· обліково-реєстраційні журнали;
· звіти відповідної форми;
· матеріали судової практики;
· дані КП «Документообіг загальних судів».
Введення.
Звільнення від кримінальної відповідальності є актом гуманності держави, який застосовується судом і полягає у відмові від кримінального переслідування особи, яка вчинила злочин, притягнення її до кримінальної відповідальності, від накладання на неї обов’язку дати відповідь за свою поведінку і вжити примусові заходи (покарання), адекватні ступеню суспільної небезпечності вчиненого порушення.
Чинне кримінальне законодавство передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності:
1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
Особа, що вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину та повністю відшкодувала завдані нею збитки чи усунула заподіяну шкоду.
2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням винного з потерпілим. Особа, що вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим і відшкодувала завдані нею збитки чи усунула заподіяну шкоду.
3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. Особу, котра вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року від дня передачі її на поруки виправдовує довіру колективу, не ухиляється від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку до кримінальної відповідальності.4.
4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо від дня вчинення злочину й до дня набрання вироком законної сили: 1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років – у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років – у разі вчинення особливого тяжкого злочину.
З моменту звільнення особи від кримінальної відповідальності припиняється дія кримінально-правових відносин між державою і людиною, яка вчинила злочин. Закон не містить підстав відновлення припинених внаслідок звільнення від кримінальної відповідальності кримінально-правових відносин. Тому вчинення особою злочину після звільнення її від кримінальної відповідальності відрізняється від закону про малозначність не являли собою суспільної небезпеки.
Звільнення від кримінальної відповідальності не тотожне припиненню кримінальної справи. Останнє має місце і за умови неможливості реалізувати існуючи кримінально-правові відносини. Це може бути , зокрема, за таких умов, як смерть винної особи чи її психічне захворювання, або за умов скасування того закону, за яким була у свій час засуджена особа.
Звільнення від покарання схоже на звільнення від кримінальної відповідальності. Але між ними існує й суттєва різниця. Так, загальним для обох видів звільнення є те, що і в першому і в другому випадках особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить всі ознаки складу злочину. Але при звільненні від кримінальної відповідальності йдеться, в основному, про злочини невеликої чи середньої тяжкості, а при звільненні від покарання — про злочини будь-якої тяжкості.
В обох видах звільнення остаточне рішення приймає суд (крім актів помилування). Але при звільненні від кримінальної відповідальності рішення суду приймається до винесення обвинувального вироку, а при звільненні від покарання — суд виносить обвинувальний вирок, не призначаючи покарання, або звільняє від його відбування засуджену особу чи особу, яка покарання вже відбуває. Звільнення від кримінальної відповідальності не тягне для особи стану судимості, тоді як звільнення від покарання здебільшого стану судимості не позбавляє.
Норми, які регулюють питання звільнення від покарання та його відбування, зосереджені в розділі XII Загальної частини КК (ст.74-87). Йдеться про такі види звільнення:
звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпеки (ч. 4 ст. 74 КК);
звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75-78 КК); звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК); звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК); умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК); заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК); звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК); звільнення від покарання за хворобою (ст. 84 КК); звільнення від покарання на підставі закону України "Про амністію" (ст. ст. 85, 86 КК); звільнення від покарання на підставі акту про помилування (ст. ст. 85, 87 КК).
Спеціальним видом звільнення від покарання є вказані у ч. ч. 2 і 3 ст. 74 КК випадки, коли новим законом караність діяння усувається взагалі або міра покарання у новому законі визначається більш м'якою. Тоді закон має зворотну силу (ст. 58 Конституції, ст. 5 КК), що було розглянуто раніше.
Звільнення від покарання є юридичним фактом, який тягне за собою припинення кримінально-правових відносин (або перехід їх у стан судимості особи) у зв'язку з реалізацією суб'єктами цих правовідносин своїх прав і обов'язків.
Статистичні дані.
Розгляд справ щодо вирішення питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності у 2011-2012 роках
|
Категорії
|
Надійшло справ
|
Повернуто
|
Розглянуто
|
у т.ч. задоволено
|
|
2011 рік
|
2012 рік
|
2011 рік
|
2012 рік
|
2011 рік
|
2012 рік
|
2011 рік
|
2012 рік
|
|
У зв’язку з дійовим каяттям
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
У зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим
|
0
|
2
|
0
|
0
|
0
|
2
|
0
|
2
|
|
У зв’язку з передачею особи на поруки
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
В наслідок зміни обстановки
|
4
|
0
|
1
|
0
|
3
|
0
|
3
|
0
|
|
У зв’язку з закінченням строків давності (щодо встановлених осіб)
|
2
|
3
|
0
|
0
|
2
|
3
|
2
|
3
|
|
У зв’язку з закінченням строків давності (щодо невстановлених осіб)
|
102
|
111
|
0
|
4
|
102
|
107
|
102
|
107
|
|
УСЬОГО:
|
108
|
116
|
1
|
4
|
107
|
112
|
107
|
112
|
Розгляд справ щодо вирішення питання про звільнення осіб від кримінального покарання у 2011-2012 роках
|
Категорії
|
Надійшло справ
|
Повернуто
|
Розглянуто
|
у т.ч. задоволено
|
|
2011 рік
|
2012 рік
|
2011 рік
|
2012 рік
|
2011 рік
|
2012 рік
|
2011 рік
|
2012 рік
|
|
У зв’язку закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
Умовне-дострокове звільнення
|
1
|
1
|
0
|
0
|
1
|
1
|
1
|
1
|
|
Заміна не відбутої частини покарання більш м’яким
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
|
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок , які мають дітей віком до трьох років 1
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
1
|
0
|
|
За хворобою
|
1
|
0
|
0
|
0
|
1
|
0
|
1
|
0
|
|
На підставі закону України « Про амністію»
|
9
|
0
|
0
|
0
|
9
|
0
|
8
|
0
|
|
|
10
|
1
|
0
|
0
|
10
|
1
|
2
|
1
|
· У 2011 році 46 осіб було звільнено від відбування покарання з випробуванням по 44 кримінальним справам, 5 осіб звільнено від відбування покарання в наслідок амністії по 5 кримінальним справам.
· У 2012 році 49 осіб звільнено від відбування покарання з випробуванням по 47 кримінальним справам.
Приклади судової практики
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальна справа за обвинуваченням Z у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України. (справа знаходилася у провадженні судді Іоненко Т.І.).
Органами досудового слідства Z обвинувачується в тому, що він в період з 1-00 годин 3 січня 2012 до 08-05 годин 04 січня 2012 року, будучи в стані алкогольного сп'яніння,знаходячись за адресою: АР Крим, м.Судак, вул.Бірюзова, 00 / 0, в ході сварки зі своєю дружиною X, виниклої на грунті особистих неприязних відносин, висловлював на її адресу погрози вбивством, і, підтверджуючи свої слова діями, бажаючи викликати у неї реальні побоювання за своє життя, накинув на шию футболку, став стягувати її з крісла, на якому вона сиділа, хоча і не маючи наміру привести свою загрозу у виконання. При цьому, потерпіла X, реально сприйняти погрозу вбивством з боку Z, побоюючись за своє життя, почала кликати на допомогу, так як усвідомлювала і допускала настання для неї небезпечних наслідків у вигляді смерті, після втручання A дії Z були присічені, однак, через 10 хвилин, він, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, підтверджуючи свої слова діями, схопив кухонний ніж, який направив вістрям у бік потерпілої X, демонструючи його, бажав викликати в неї реальні побоювання за своє життя і здоров'я, так як остання могла усвідомлювати і допускати наступ для неї небезпечних наслідків у вигляді смерті, крім того, останній став висловлювати наміри про позбавлення її статевих органів, хоча і не маючи наміру привести свою загрозу у виконання. Після неодноразових вимог потерпілої Z припинив свої злочинні дії.
Дії Z органами досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.129 КК України, як погроза вбивством, за наявності реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози.
Постановою слідчого СВ Судакського МВ ГУМВС України в АР Крим Шкляр Н.А. від 26 березня 2012 кримінальну справу направлено до суду для вирішення питання про звільнення Z від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням його з потерпілою.
В ході попереднього розгляду кримінальної справи обвинувачений Z підтвердив факт погрози вбивством на адресу своєї дружини X, що виникла на грунті особистих неприязних відносин, що мав місце в ніч з 3 січня 2012 по 04 січня 2012 року, шкодує про те, що трапилося, засудив свої протиправні дії, примирився з потерпілою, в зв'язку з чим просить суд припинити стосовно нього кримінальну справу, звільнивши його від кримінальної відповідальності.
Потерпіла X надала суду нотаріально завірену письмову заяву з проханням про припинення кримінальної справи щодо Z, на підставі ст.46 КК України, у зв'язку з примиренням з обвинуваченим, претензій матеріального і морального характеру до останнього не має.
Прокурор при попередньому розгляді кримінальної справи вважає, що є всі підстави для звільнення Z від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи у зв'язку з примиренням винного з потерпілою.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, приходить до висновку про те, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а дану кримінальну справу - припиненню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених кодексом, здійснюється виключно судом.
Статтею 248 КК України передбачена можливість припинення кримінальної справи, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, при попередньому розгляді кримінальної справи судом.
На підставі ст. 7-1 КПК України провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.
В силу ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала заподіяну шкоду або усунула заподіяну шкоду.
Z раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив суспільно небезпечне діяння, яке в силу ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується посередньо, згоден на припинення кримінальної справи і звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням сторін, потерпіла претензій матеріального і морального характеру не має, також наполягає на припиненні кримінальної справи у зв'язку з примиренням сторін і усуненням заподіяної їй шкоди X.
Аналіз статті 368 КК України - «Одержання хабара»
Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 368 КК України, є його предмет — хабар, який являє собою незаконну винагороду матеріального (майнового) характеру . Якщо як хабар службова особа одержує предмети, збут та придбання яких утворюють самостійний склад злочину (вогнепальна чи холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини, наркотичні засоби, отруйні чи сильнодіючі речовини тощо), то її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.
Об'єктивна сторона одержання хабара характеризується декількома обов'язковими ознаками та являє собою прийняття службовою особою від іншої особи (осіб) предмета хабара: а) в будь-якому вигляді; б) за виконання чи невиконання якої-небудь дії; в) з використанням наданої їй влади чи службового становища; г) в інтересах хабародавця або третьої особи.
Одержання хабара в будь-якому вигляді означає не тільки те, що сам хабар являє собою будь-яку вигоду матеріального характеру, але й свідчить, що його одержання (прийняття) може здійснюватися у будь-який спосіб: незаконне нарахування різних виплат, продаж майна по заниженій вартості, надання необґрунтованих пільг по кредитах, звільнення від сплати податків та ін.Хоча одержання-давання хабара може вчинятися різноманітними способами, однак будь-які з них можна звести до двох основних форм: а) проста (відкрита) та б) завуальована (прихована).
Для кваліфікації діяння за ст. 368 КК не має значення, як фактично був використаний предмет хабара (майно продане, загублене, гроші розтрачені, путівка не використана тощо). Тому одержання хабара буде мати місце й у тому випадку, коли службова особа одержує хабар не для себе особисто, а для своїх родичів чи інших близьких їй осіб .
Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, якщо службова особа одержала його за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням свого службового становища. З цих положень закону, по-перше, випливає, що за хабар службова особа може вчинити активні дії або може утриматися від їх вчинення (бездіяльність). По-друге, як дія, так і бездіяльність, які обумовлені хабаром, службова особа могла чи повинна була вчинити з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків. Інакше кажучи, діяння, вчинене винним за хабар, повинне бути пов'язане з його службовим становищем.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК, вичерпується самим фактом одержання хабара. Тому дії службової особи, обумовлені хабаром, знаходяться за межами об'єктивної сторони даного складу і відповідальність за ст. 368 КК настає незалежно від того: чи був одержаний хабар до (хабар-підкуп) або після (хабар-винагорода) вчинення цих дій, чи було заздалегідь обумовлено одержання хабара; виконала чи не виконала службова особа обіцяні за хабар дії; чи збиралася вона їх виконати або не мала такого наміру.
Для кваліфікації діяння службової особи за ст. 368 КК не має також значення, одержала вона хабар за вчинення правомірних чи протиправних дій з використанням службового становища. Якщо ж вчинені у зв'язку з одержанням хабара дії (бездіяльність) самі по собі містять ознаки складу іншого злочину (наприклад, службового зловживання, перевищення влади, службового підроблення), вчинене слід кваліфікувати за сукупністю.
Дії, обумовлені хабаром, вчиняються (не вчиняються) службовою особою в інтересах хабародавця чи третьої особи. Причому, злочин, передбачений ст. 368 КК, має місце й у тому випадку, коли умови незаконного одержання службовою особою матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально й не обговорювалися, але винний усвідомлював, що йому дають хабара з метою задоволення тих чи інших інтересів хабародавця або третіх осіб.
Інтереси хабародавця або третіх осіб можуть бути різними і мати як матеріальний (одержання майна, пільг з оподаткування), так і нематеріальний характер (підвищення за службою, одержання квартири). При цьому під третіми особами розуміються будь-які інші (крім хабародавця) фізичні чи юридичні особи. Зокрема, одержання службовою особою незаконної винагороди від підлеглих чи підконтрольних осіб за протегування чи потурання, за вирішення на їх користь питань, що входять до компетенції службової особи, також слід розцінювати як одержання хабара.
Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується тільки прямим умислом та наявністю корисливого мотиву. Особливість суб'єктивної сторони цього злочину полягає у тому, що між умислом хабароодержувача та хабародавця є тісний, нерозривний зв'язок, оскільки і той, і інший повинні усвідомлювати, що має місце давання-одержання хабара. Умислом хабароодержувача в усіх випадках повинне охоплюватися, крім іншого, усвідомлення того, що і сам хабародавець розуміє сутність того, що відбувається, і усвідомлює, що незаконна винагорода передається ним службовій особі й приймається останньою саме як хабар.
Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Суб'єктом одержання хабара може бути тільки службова особа. Однак співучасником цього злочину, який організував одержання хабара, підбурював службову особу до його вчинення чи сприяв їй у цьому, може бути і приватна особа. При цьому питання про кваліфікацію дій такої особи як співучасника або в одержанні (ст. 368 КК), або в даванні (ст. 369 КК) хабара, повинне вирішуватися з урахуванням спрямованості її умислу та виходячи з того, у чиїх інтересах, на чиєму боці та з чиєї ініціативи — хабароодержувача або хабародавця — вона діяла.
Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до першої та другої категорій.
До кваліфікованих видів злочину закон (ч. 2 ст. 368 КК) відносить одержання хабара: а) у великому розмірі; б) службовою особою, яка займає відповідальне становище; в) за попередньою змовою групою осіб; г) повторно; ґ) поєднане з вимаганням хабара. До особливо кваліфікованих видів злочину (ч. З ст. 368 КК) — одержання хабара: а) в особливо великому розмірі і б) службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.
Оскільки від розміру хабара залежить кваліфікація злочину, предмет хабара повинен одержати грошову оцінку в національній валюті України. Це необхідно у випадках, коли предметом хабара були валюта або майно, яке з тих чи інших причин не купувалося (було подароване, знайдене, викрадене, здобуте іншим злочинним шляхом тощо). У цих випадках при визначенні вартості предмета хабара слід виходити з тих мінімальних цін, за якими у даній місцевості на момент вчинення злочину можна було вільно придбати річ або одержати послуги такого ж роду та якості.Хабаром у значному розмірі вважається такий, що у п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому розмірі - такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Прикладом є розглянуті Судацьким міським судом Автономної Республіки Крим у 2011 році кримінальні справи зазначеної категорії, а саме:
1) Кримінальна справа за обвинуваченням X у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що X,1975 року народження, маючи на утриманні неповнолітню дитину, будучи заступником начальника відділу Держкомзему в м. Судак АР Крим, скоїла умисні дії, (створивши умови, при яких заінтересована особа буде вимушена дати їй хабар), що виразилися в отриманні хабара у розмірі 3000,0 гривень за виконання, в інтересах що дає хабар дій з використанням наданої йому влади і службового становища, сполучене із здирством хабара.
А саме, окрім встановленої плати за надання послуги, зажадала передати для неї особисто грошові кошти, не передбачене законодавством - матеріальна винагорода у розмірі 3000 гривень, написавши суму хабара на аркуші паперу. При цьому, дії X носили характер здирства хабара.
Тобто своїми діями X, будучи посадовою особою, з використанням свого службового положення, умисне створила умови, які могли заподіяти шкоду, правам і законним інтересам потерпілого при яких останній вимушений був дати хабар, з метою запобігання шкідливим наслідкам, що стосуються його прав і законних інтересів, чим скоїлаотримання хабара, сполучене із здирством.
Оцінивши в сукупності всі зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що дії X правильно кваліфіковані по ч. 2 ст. 368 КК України \ у редакції 2001 року, що діяв на момент скоєння злочину 17.06.2011 року/ - як умисні дії, що виразилися в здобутті хабара посадовою особою за виконання на користь того, що дає хабар яких–би то дій, з використанням свого службового становища, сполучене із здирством хабара.
При призначенні міри покарання суд врахувавступінь тяжкості скоєного злочину, особистість підсудної. Згідно ст. 12 КК України,скоєний злочин X, відноситься до категорії тяжких. Як особистість X характеризується з позитивного боку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не знаходилася.
В якості обставин, що пом’якшували покарання, згідно ст. 66 КК України суд врахував: щиросердне розкаяння в скоєному, явку з повинною, сприяння в розкритті злочину, перебування на утриманні неповнолітньої дитини. Обставин, обтяжливих покарання, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачав.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Оцінившизазначені обставини, пом'якшуючі покарання в їх сукупності, з урахуванням особистості обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, щиросердно розкаялася у скоєному, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, для якої Березіна І.М. була єдиним батьком, суд на підставі ст. 65 КК України при призначенні покарання необхідного і достатнього для її виправлення, запобігання злочинам, вважав за необхідне із застосуванням ст. 75 КК України звільнити X від відбуття призначеного покарання з випробуванням, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими функціями строком на три роки і без конфіскації майна, що є власністю засудженої.
Вироком суду від 8 листопада 2011 року X визнано винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, і їй призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями терміном на 3 роки, без конфіскації майна, що є власністю засудженої.
У відповідності до ст. 75 КК України X звільнено від відбування основного призначеного покарання, з випробуванням, встановивши випробувальний термін 2 роки.
Вирок набрав законної сили.
2) Кримінальна справа за обвинуваченням X у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що X, 1967 року народження, будучі головою правління ЖБК «N», тобто посадовою особою, виконуючою організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські обов'язки, уповноважений відповідно до п.10.6 Уставу ЖБК здійснювати представництво кооперативу в стосунках з окремими громадянами, підписувати від імені кооперативу договори, платежі і інші документи, організовувати в межах визначених статутом роботу правління кооперативу, умисно, з корисливих мотивів, зловжив своїм посадовим положенням, всупереч інтересам кооперативу, у якого з 2008 року в довгостроковому платному користуванні на підставі договору оренди, знаходиться земельна ділянка площею 8,0000 га, розташована в південній частині с. N, м. Судака, АР Крим для розміщення кварталу житлової забудови, з метою задоволення потреб членів кооперативу в поліпшенні житлово-побутових умов.
А саме X, використовуючи свої посадові повноваження і, маючи намір зловживання ними, із злочинною метою незаконного заволодіння чужими грошовими коштами, приховав від заінтересованої особи, яка бажала вступити в члени кооперативу та отримати земельну ділянку конкретну інформацію, після чого поставив даній особі умову, по якій вона за вступ в члени кооперативу і здобуття земельної ділянки, повинна передати йому грошові кошти у розмірі 24 000 доларів США, з яких, як повідомив X, 23 000 доларів США він повинен передати власникові ділянки, а 1 000 доларів США залишити собі у вигляді винагороди за посередництво в операції і складання документів, необхідних для подальшої приватизації ділянки.
Здійснюючи вказані дії, X не мав наміру передавати отриманігрошові кошти власникові земельної ділянки, а переслідував намір незаконним шляхомзаволодіти майном потерпілого.
Будучи поставленою в такі умови, заінтересована особа добровільно, вважаючи вигідним для себе, була вимушена дати X свою згоду на передачу необхідних грошових коштів в цілях досягнення свого права громадянина України, передбаченого Конституцією України і Законом України «Про кооперацію», на вступ до членства кооперативу і як наслідок, здобуття земельної ділянки.
Отримавши згоду, X, для досягнення свого злочинного наміру, порушуючи статут ЖБК, без винесення на розгляд правління кооперативу питання прийому особи в члени кооперативу, самостійно, зловживаючи своїм посадовим положенням, знаходячись по місцю свого проживання, підписав і засвідчив офіційноюпечаткою ЖБК, завідомо підроблені документи.
Оцінивши в сукупності всі зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність вини підсудного X в скоєнні злочинів, про те, що його дії слід було кваліфікувати: по ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 364 КК України, як закінчений замах на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, використання посадовою особою службового положення всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду правам, свободам і інтересам окремихгромадян, суспільним інтересам і інтересам юридичних осіб і могло спричинити тяжкі наслідки, правам, свободам і інтересам окремих громадян, що охороняються законом; по ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), що могло заподіяти збиток потерпілому в крупних розмірах; по ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, тобто складання і видача посадовою особою свідомо неправдивих документів; по ч.2 ст.368 КК України, як здобуття посадовою особою, в якому б то не було вигляді хабара за виконання на користь того, хто дає хабар, якої-небудь дії з використанням службового становища, сполучене із здирством хабара.
При призначенні міри покарання суд врахувавступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особистість підсудного, а саме, що він як особистість характеризується з позитивного боку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не знаходився.
В якості обставин, що пом’якшували покарання, згідно ст. 66 КК України суд врахував: явку з повинною, визнання провини, щиросердне розкаяння у скоєному, перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Обставин, обтяжливих покарання, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачав.
З урахуванням всіх обставин у справі в їх сукупності з урахуванням особистості підсудного, суд вважав за необхідне, з врахуванням вимог ст. 65 КК України, призначити підсудному Xпокарання, у вигляді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими функціями на три роки і конфіскацією майна, що є власністю підсудного,оскільки, таке покарання, на думку суду, булодостатнім для його виправлення і запобігання здійсненню ним нових злочинів, а також те, що воно відповідає мірі відповідальності за скоєне.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вироком суду від 5 вересня 2011 року X визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями терміном на 3 роки, з конфіскацієювсього майна, що є власністю засудженого.
Вирок набрав законної сили.
3) Кримінальна справа за обвинуваченням Z у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та X. у скоєні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що Z, 1965 року народження, з вищою освітою, маючи на утриманні неповнолітню дитину, будучи N сільським головою міста Судака АР Крим, службовцем 9-го рангу 4-ої категорії, виконуючи функції представника влади і місцевого самоврядування, а також виконуючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції, займаючи відповідальне становище, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надану владу і своє службове становище, діючи за попередньою змовою з депутатом Nсільської ради міста Судака АР Крим X., шляхом здирства, отримав хабар в значному розмірі – 15 800 гривень.
Тобто Z, як представник влади і посадова особа, що займає відповідальне положення, і депутат N сільської ради X, як представник влади і посадова особа, діючи з корисливих мотивів, бажаючи незаконним шляхом збагатитися, вступили в злочинну змову, направлену на те, що N сільський голова X, використовуючи свою владу і службове положеннязабезпечить ухвалення рішень виконавчого комітету N сільської ради про видачу 2-х дозволів на виносну торгівлю в с.Nм. Судака АР Крим, а X,діючи погоджено з Z, за видачу вказаних дозволів на виносну торгівлю, шляхом здирства, забезпечить виконання всіх дій направлених на здобуття і подальшу передачу Z від заінтересованої особи хабарау розмірі 4 000 доларів США за видачу дозволів на виносну торгівлю, а саме 2 000 доларів США за кожний такий дозвіл. Частина з отриманої від заінтересованої особи хабара належатиме X, як оплата за його сприяння в здобутті від неї грошових коштів.
Оцінивши в сукупності всі зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що дії Z були правильно кваліфіковані по ч. 3 ст. 368 КК України - як умисні дії, що виразилися в одержанні посадовою особою в якому б то не було вигляді хабара за виконання або невиконання в інтересах того, будь якої дії з використанням наданої йому влади або службового положення, в значному розмірі, яке займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, сполучене із здирством хабара.
Також були правильно кваліфіковані дії X по ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України – як пособництво в здобутті посадовою особою, що займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, хабара в значному розмірі за виконання в інтересах що дає хабар дій з використанням наданої йому влади і службового становища, сполучене із здирством хабара.
При призначенні міри покарання суд врахувавступінь тяжкості скоєного злочину, особистістькожного підсудного. Згідно ст. 12 КК України,скоєний злочин підсудними Z і X відноситься до категорії тяжких.
Як особистістьZ характеризується з позитивного боку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не знаходився.
В якості обставин, що пом’якшували покарання, згідно ст. 66 КК України суд врахував: перебування на утриманні неповнолітньої дитини, стан здоров’я підсудного. Обставин, обтяжливих покарання, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачав.
З урахуванням всіх обставин у справі, тяжкості скоєного злочину, особистості підсудного, суд вважав за необхідне, з врахуванням вимог ст. 65 КК України, призначити підсудному Z покарання, в межах санкції ч.3 ст.368 КК України у вигляді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими функціями на три роки і конфіскацією майна, що є власністю Z,оскільки, таке покарання, на думку суду, єдостатнім для його виправлення і запобігання здійсненню ним нових злочинів, а також те, що воно відповідає мірі відповідальності за скоєне.
X скоїв тяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Як особа характеризується позитивно, має молодий вік, судом також була врахована його посередницька роль в скоєнні злочину, оскільки він не наділений був якими то повноваженнями, що стосувалося видачі дозволу на виносну торгівлю.
Оцінившизазначені обставини, пом'якшуючі покарання в їх сукупності, з урахуванням особистості обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризувався, суд на підставі ст. 65 КК України при призначенні покарання необхідного і достатнього для його виправлення, запобігання злочинам, вважав за необхідне із застосуванням ст. 75 КК України звільнити X від відбуття призначеного покарання з випробуванням, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчими функціями строком на три роки і без конфіскації майна, що є власністю засудженого.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вироком суду від 13 грудня 2011 року Z визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями терміном на 3 роки, з конфіскацією майна, що є власністю засудженого.
X визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями терміном на 3 роки, без конфіскації майна, що є власністю засудженого. У відповідності до ст. 75 КК України X звільнений від відбування основного призначеного покарання, з випробуванням, встановивши випробувальний термін 2 роки.
Вирок не набрав законної сили.
Аналіз розглянутих кримінальних справ зазначеної категорії показує, що по всім цім справам ухвалені обвинувальні вироки з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавленням права займати певні посади, тапо двом кримінальнім справам також призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що є власністю засудженого, тобто судом виконувалися вимоги статті 77 КК України, щодо застосування додаткових покарань при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням.
Судді при призначені покарань в суворому порядку дотримувалися вимог статті 65 КК України щодо індивідуалізації покарання, а також вимог статті 69 КК України - більш м’яке покарання, ніж передбачене законом не застосовувалося.
Виправдувальні вироки по справам зазначеної категорії не ухвалювалися.
Також необхідно зазначити, що по двом розглянутим кримінальним справам злочинибули скоєні до 01.07.2011 року, тобто до набраннячинності Закону N 3207-У1 \ 3207 –17 \ від 07.04.2011 року, яким викладена нова редакція статті 368 КК України, яка не покращує положень підсудних і через вимоги ст. 5 КК України, не має зворотної дії в часі, у зв'язку з чим положення цієї статті в новій редакції не поширювалися на підсудних, що скоїли суспільно - небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 368 КК України.
Також аналіз розглянутих Судацьким міським судом Автономної Республіки Крим у 2011 році кримінальних справ про службові злочини зазначив, що відповідно до санкцій частин 2, 3 ст. 368 КК застосування до винних в одержанні хабарів додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а в одержанні хабарів за обтяжуючих обставин — і конфіскації майна є обов’язковими. Незастосування цих основного й додаткових покарань можливе лише за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК України, яка суддями не застосовувалася.
Виконуючи зазначені вимоги, суддя у переважній більшості випадків враховував тяжкість злочину, тобто характер діяння і спосіб його вчинення, мотиви, стадії та інше, а також обставини, що характеризували особу винного. Зокрема, враховувався розмір хабара, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, поведінка засудженого до його вчинення в побуті та за місцем роботи, вік, стан здоров'я, родинний стан, перебування на його утриманні неповнолітніх або осіб похилого віку, тяжкі захворювання членів сім'ї, відсутність судимостей, щире каяття, звільнення з роботи або посади тощо.
Аналіз положень ст. 172-2 КпАПУкраїни
«Порушення обмежень щодо використання службового становища»
Неправомірною вигодою в цьому випадку слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову без законних на те підстав. Мінімальний розмір такої вигоди повинен не перевищувати п’ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Предметом правопорушення є неправомірна вигода, розмір якої не повинен перевищувати п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
З об’єктивної сторони правопорушення характеризується діянням у формі прийняття особою неправомірної вимоги. При цьому виконання або невиконання в інтересах іншої особи будь-яких дій з використанням службового становища не є обов’язковою об’єктивною ознакою.
Суб’єктами правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноваженні на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до Закону .
Із суб’єктивної сторони правопорушення характеризується умисною формою вини.
Частиною другою передбачено, що одержання неправомірної вигоди за діяння передбачені в ч. 1 даної статті не повинні перевищувати ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено обмеження щодо використання службового становища, а саме: забороняється використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти); неправомірно сприяти призначенню на посаду особи; неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.
Порушення даних вище вимог тягне за собою накладення штрафу від 50 до 150 та від 150 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.
Прикладом є розглянута Судацьким міським судом Автономної Республіки Крим у 2011 році адміністративна справа про корупційне правопорушення, а саме:
- Адміністративна справа за протоколом складеним прокуратурою м. Судака відносно X за фактом вчинення правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-5 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що X, являючись відповідно до підпункту а) пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” - посадовою особою юридичної особи публічного права, яка не зазначена в п.1 частини першої статті 4 Закону, але одержує заробітну плату за рахунок державного та місцевого бюджету, являється суб’єктом корупційного правопорушення, як завідуючий N відділенням територіального медичного об'єднання Судацької міської ради X, отримавши як дарунок (пожертву) кошти 3000 (три тисячі) гривень, за вжиті на прохання та в інтересах третіх осіб дії з лікування родича останніх, який перебував на лікуванні у N відділенні ТМО Судацької міської ради у зв'язку з N, чим скоїв правопорушення, передбачене п.2 ч.1 ст.8 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, в якій йдеться про те, що особам, зазначеним у пункті 1 та підпунктах “а”, “б”пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-5 Кодексу про адміністративні правопорушення України (порушення встановленої законом заборони щодо одержання дарунка (пожертви).
Судом було врахована особистість правопорушника, а також те, що будь-яких тяжких наслідків від його дій не настало, вважав достатнім накласти на X адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1190 грн. на користь держави з конфіскацією такого дарунка ( пожертви ).
Постановою суду Xвизнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого п.2 ч.1 ст.8 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”та накладено адміністративне стягнення, згідно ч.2 ст.172-5 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1190 грн. в дохід держави з конфіскацією такого дарунка ( пожертви ) 3000 три тисячі гривень.
Постанова набрала законної сили.
Висновки.
Проаналізувавши статтю 368 Кримінального кодексу України «Одержання хабара» та статтю 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення обмежень щодо використання службового становища», можна зробити висновок, що співвідношенням складу злочину, передбаченого зазначеними статтями Закону, є наявність конкретних дій - використання особою свого службового становища (повноважень, наданої йому влади).
Так саме вони різняться між собою об’єктивною стороною, а саме ст. 368 КК України - виконання чи невиконання певної дії чи бездіяльності є обов’язковою ознакою, а ст. 172-2 КпАП України – виконання або невиконання в інтересах іншої особи будь-яких дій з використанням службового становища не є обов’язковою об’єктивною ознакою, також в деякому сенсі вони різняться між собою і предметом злочину, а саме, що послуги, пільги та переваги, що не мають майнового характеру не можуть визнаватися предметом хабара,одержання такого роду послуг, пільг чи переваг може розцінюватися як прагнення задовольнити інші особисті (некорисливі) інтереси службової особи і за наявності необхідних підстав може бути кваліфіковано за ст. 364 КК, тоді як в статті 172-КпАП України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи.
Аналіз розглянутих судом у 2011 році кримінальних справ зазначив, що відповідно до санкцій частин 2, 3 ст. 368 КК застосування до винних в одержанні хабарів додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а в одержанні хабарів за обтяжуючих обставин — і конфіскації майна є обов’язковим. Незастосування цих основного й додаткових покарань можливе лише за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК України.
Виконуючи зазначені вимоги, суддя у переважній більшості випадків враховував тяжкість злочину, тобто характер діяння і спосіб його вчинення, мотиви, стадії та інше, а також обставини, що характеризували особу винного. Зокрема, враховувався розмір хабара, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, поведінка засудженого до його вчинення в побуті та за місцем роботи, вік, стан здоров'я, родинний стан, перебування на його утриманні неповнолітніх або осіб похилого віку, тяжкі захворювання членів сім'ї, відсутність судимостей, щире каяття, звільнення з роботи або посади тощо.
Проведене узагальнення практики розгляду судом кримінальних та адміністративних справ про службові злочини у 2011 році, свідчить про обмежену практику щодо розгляду справ зазначеної категорії, у зв’язку з чим, висвітлити які-би то спірні питання, роз’яснення яких є необхідним - не можливо.
Заступник голови
Судацького міського суду В.В. Лісовська
вик. Фадєєв Я.В.
При розгляді справ про корупційні правопорушення суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне застосування Закону, оскільки це є неодмінною умовою запобігання кримінально караним проявам корупції, насамперед хабарництву, та іншим посадовим злочинам, а також організованій злочинності.
Діяльність Судацького міського суду Автономної Республіки Крим у 2011 році при розгляді справ про службові злочини, здійснювалася відповідно до конституційних засад судочинства і була спрямована на забезпечення захисту прав громадян, інтересів суспільства і держави та підвищення ефективності функціонування незалежного і неупередженого суду.
_03_03.png)
