За 2010 - 2011 роки

           

27 лютого 2012 року                                                                                                                           м. Судак

 

 

Згідно до завдання Апеляційного суду Автономної Республіки Крим № 8.1 від 15 лютого 2012 року у Судацькому міському суді Автономної Республіки Крим проведено узагальнення практики щодо застосування судом при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод за період 2010 – 2011 років.

 

Основними джерелами отримання інформації, що використовувались у процесі узагальнення судової практики із вказаної категорії справ стали:

 

· картки первинного обліку;

· обліково-реєстраційні журнали;

· звіти відповідної форми;

· дані автоматизованої системи «ДЗС»;

· матеріали судової практики.

 

Діяльність Судацького міського суду Автономної Республіки Крим у 2010-2011 роках при розгляді кримінальних справ здійснювалася відповідно до конституційних засад судочинства і була спрямована на забезпечення захисту прав громадян, інтересів суспільства і держави та підвищення ефективності функціонування незалежного і неупередженого суду.

Право на свободу й особисту недоторканість є одним з найбільш суттєвих прав людини та громадянина. Охорона та захист прав і свобод людини і громадянина є наріжним каменем державної та соціальної політики України. Допустимість застосування запобіжного заходу - принципове положення згідно з яким втручання в сферу прав і свобод людини, застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, повинно допускатись лише у випадку крайньої необхідності, з метою забезпечення правосуддя, якщо цього не можливо досягти іншими засобами, а заподіяна запобіжним заходом шкода буде меншою, ніж відвернута.

Цей принцип випливає із логічного аналізу співвідношення завдань кримінального процесу та його окремих інститутів. Він безпосередньо визнаний у Кодексі поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 року, де зазначено, що працівники правоохоронних органів, у тому числі і ті, що здійснюють розслідування, зобов'язані поважати і захищати гідність та права людини, застосовувати запобіжні заходи тільки у випадках крайньої необхідності і в тих межах, в яких це потрібно для виконання обов'язків.

            Відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути  піддано  катуванню  або  нелюдському  чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

            Дана стаття втілює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона безумовно забороняє тортури або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання. Зобов’язання Високих Договірних Сторін за статтею 1 Конвенції забезпечити кожному у межах своєї юрисдикції права та свободи, визначені у Конвенції, якщо розглядати його у сукупності зі статтею 3, вимагає, щоб держави вжили заходів, які забезпечать, аби особи у межах їх юрисдикції не зазнавали тортур або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження.

            Погане поводження має досягти мінімального рівня жорстокості, щоб потрапити у сферу дії статті 3 Конвенції. Оцінка цього мінімуму є відносною: вона залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість поводження, його фізичні та/або психологічні наслідки і, у певних випадках, стать, вік та стан здоров’я потерпілого. Щодо особи, позбавленої свободи, застосування фізичної сили, яке не було вкрай необхідним через її власну поведінку, принижує людську гідність і є, за загальним правилом, порушенням права, передбаченого у статті 3 Конвенції.

            Згідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Право на свободу й особисту недоторканність є також одним із найбільш значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Відповідно до цієї норми обрання щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на досудових стадіях процесу віднесено кримінально-процесуальним законом виключно до компетенції суду.

Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.                        

-           якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Право кожного обвинуваченого на негайне та детальне поінформування про характер та причини обвинувачення, висунутого проти нього забезпечується статтею 254 КПК України, відповідно до якої копія обвинувального висновку та повістка про виклик до суду вручаються підсудному під розписку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді.

При розгляді кримінальних справ дане положення суддями не порушується, а беззаперечно виконується, що підтверджується розписками обвинувачених та протоколами судових засідань.

При здійсненні судочинства в кримінальних справах судді Судацького міського суду беззаперечно дотримуються положення статті 6 Конвенції, забезпечують справедливий та публічний розгляд справи, впродовж розумного строку. Забезпечують та не порушують права обвинувачених, підсудних, які закріплені в Конвенції та Конституції України.

 

Із загальної кількості справ, не розглянутих на кінець звітного (2010 року) періоду, кримінальних справ не розглянутих в строк понад 6 місяців (без врахування призупинених справ) в провадженні суду не було.

Призупинено провадження по 4 кримінальним справам, з них у зв'язку з розшуком підсудних -  4 кримінальні справи.

 

 

Із загальної кількості справ, не розглянутих на кінець звітного (2011 року) періоду, кримінальних справ не розглянутих в строк понад 6 місяців (без врахування призупинених справ) в провадженні суду не було.

Призупинено провадження по 4 кримінальним справам, з них:

-           у зв'язку з розшуком підсудних -  3 кримінальні справи;

-           у зв’язку із хворобою підсудного – 1 кримінальна справа.

 

 

Взагалі кримінальні справи розглядалися суддями Судацького міського суду у зазначені періоди з урахуванням принципу розумності строку розгляду кримінальної справи.

                Як вбачається з практики суду щодо розгляду кримінальних справ у зазначені періоди. причинами тривалого не розгляду справ насамперед є: виклики та привід свідків і потерпілих в судове засідання; клопотання учасників процесу, призначення судових експертиз, не доставка конвоєм підсудних; доручення в порядку ст. 315-1 КПК України, тривала хвороба судді, призупинення проваджень по справам у зв’язку з розшуком та хворобою підсудних.

Отже всіма суддями Судацького міського суду здійснюються всі можливі заходи з забезпечення кожному право на справедливий і публічний  розгляд  його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, процесуальних гарантій всіх учасників судового процесу, маючи на увазі те, що лише за таких умов можна забезпечити всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, виявлення причин і умов, що сприяли скоєнню злочину, ухваленню законних і обґрунтованих рішень.

 

Згідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Право на свободу й особисту недоторканність є також одним із найбільш значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Відповідно до цієї норми обрання щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на досудових стадіях процесу віднесено кримінально-процесуальним законом виключно до компетенції суду.

Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню  істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність,  а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.                                                                  Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що  підозрюваний,  обвинувачений,  підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду  або  від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.                                                                                                          Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного,   обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик  особи,  яка проводить дізнання,  слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

 

 

Відповідно до ч. 3 ст. 165² Кримінально-процесуального кодексу України подання про обрання запобіжного заходу має бути розглянуто протягом 72 годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.                                                                                                    Випадків, коли в поданні були відсутні дані про те, о котрій годині було проведено затримання у практиці суду не зустрічається. Усі дані про місце, дату та час затримання відображаються у протоколі затримання особи.                                                                                    Єдиним випадком є, коли подання про обрання запобіжного заходу було направлено до суду безпосередньо перед закінченням 72-годинного строку, що позбавляло суд можливості ретельно вивчити матеріали справи, перевірити наявність підстав для обрання підозрюваному (обвинуваченому) запобіжного заходу.

 

Згідно з вимогами статті 434 КПК взяття під варту як запобіжний захід може застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це зумовлено тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачено неповнолітнього, за наявності підстав та в порядку, передбачених статтями 106, 148, 150, 155 КПК, а також якщо є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, які випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.

У таких випадках подання мають бути обґрунтованими і містити достатні підстави вважати ймовірними можливість ухилятися від слідства й суду, виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність. У зв’язку з наведеним до обрання неповнолітньому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту треба підходити особливо виважено.

Аналіз якості та обґрунтованості подань органів дізнання, слідчих, прокурорів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо неповнолітніх свідчить про те, що зазначені подання у більшості випадків достатньо обґрунтовані й надходять у виняткових випадках.

 

Згода прокурора на внесення подання органів дізнання та досудового слідства до суду — одна з форм прокурорського нагляду, передбаченого п. 3 ст. 121 Конституції України.              Відповідно до вимог ст. 165² КПК України питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту своїм поданням порушує орган дізнання чи досудового слідства за згодою прокурора або ж сам прокурор. В обох випадках прокурор зобов’язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття особи під варту, перевірити законність та обґрунтованість подання, зокрема законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення.

Аналіз ухвалених судом рішень по вказаної категорії справ засвідчив, що зазначені норми діючого законодавства за відповідні періоди виконувалися. Всі подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, внесені органами дізнання та досудового слідства і належним чином узгоджені з прокурором у відповідності до встановленого порядку.

 

 

За відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості  закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або прокурор  звертається  до  суду  з поданням про продовження строку тримання під вартою. 

У поданні зазначаються причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк,  обставини та факти, що належить дослідити,  докази,  які підтверджують,  що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, і обґрунтування необхідності збереження
цього запобіжного заходу.                                                                                                           

Якість та обґрунтованість вивчених подань органів досудового слідства і дізнання про продовження строків тримання під варту також не у всіх випадках відповідали вимогам статей 148, 150 Кримінально-процесуального кодексу України.

Основними їх недоліками були недостатня мотивація та обґрунтованість подання.

 

 

            Подання про продовження  строку  тримання  особи  під  вартою повинно бути подане до суду:                 

 

            1)         при  продовженні  строку  тримання  під вартою до чотирьох місяців - не пізніш, як за п'ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою;                                                2)         при продовженні  строку  тримання  під  вартою до дев'яти місяців - не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою;      

 

Узагальнення засвідчило, що в провадження суду за відповідні періоди надходили  подання органів слідства і дізнання та прокуратури про продовження строку тримання під вартою лише тільки до чотирьох місяців.                                                                                             Аналіз ухвалених судом рішень по вказаної категорії справ засвідчив, що зазначені норми діючого законодавства виконувалися. Всі подання органів досудового слідства про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців, подані до суду з дотриманням передбачених законом термінів, а саме не пізніш, як за п’ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою.

Керуючись статтями 165¹ та 165² Кримінально-процесуального кодексу України суди повинні вимагати від органу дізнання, слідчого чи прокурора, щоб подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту містило необхідні реквізити (найменування органу, який вносить подання; дані про погодження подання з прокурором (у разі внесення його органом дізнання чи слідчим); прізвище, ім’я та по батькові особи, щодо якої вноситься подання; дату й місце її народження); посилання на обставини, зазначені у ст. 150 КПК; дані про злочин, у вчиненні якого особа підозрюється, обвинувачується, та його кримінально-правову кваліфікацію; підстави для обрання запобіжного заходу.

Суд та відповідні органи завжди дотримуються зазначених вимог закону.

 

Постанови про обрання запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою з урахуванням вимог статті 62 Конституції та п. 2 ст. 6 Конвенції мають бути викладені у формулюваннях, які забезпечують дотримання принципу невинуватості особи.                                   При розгляді подання про взяття під варту суддя не вправі досліджувати докази і давати їм оцінку чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, обвинуваченого, розглядати й вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті обвинувачення.

Аналіз зазначених судових рішень засвідчує, що судді Судацького міського суду при розгляді подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою дотримаються вимог кримінально-процесуального законодавства, положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод, роз’яснень відповідної постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4 (зі змінами).

 

 

У розгляді подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту участь прокурора, а також підозрюваного, обвинуваченого, щодо якого надійшло подання, є обов’язковою.

Участь у судовому засіданні прокурора має важливе значення для повного, об’єктивного й оперативного розгляду подань про обрання запобіжних заходів, оскільки суддя приймає рішення, вислухавши його думку.

Випадків неявки прокурорів у судове засідання для розгляду подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою за період 2010 та 2011 років не відбувалося. Всі зазначені подання розглянуті з участю прокурора, а також підозрюваного, обвинуваченого.

 

Неявка захисника чи законного представника підозрюваного, обвинуваченого, крім захисника, у випадках, передбачених ч. 1 ст. 45 КПК, не перешкоджає розгляду подання, якщо їм було повідомлено про його час і місце.

У випадку обов’язкової участі захисника обвинуваченого (підозрюваного), забезпечується захисник, який належним чином сповіщається про розгляд подання.

Всі подання про обрання запобіжних заходів щодо неповнолітніх осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, розглянуті з участю захисників.

 

Згідно статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні  слідчих  дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції  та апеляційного суду ведуться протоколи.

Згідно статті 165-1 Кримінально-процесуального кодексу України про застосування,  скасування  чи  зміну  запобіжного  заходу орган  дізнання,  слідчий,  прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

            У постанові (ухвалі) про застосування  чи  зміну  запобіжного заходу  зазначаються  прізвище,  ім'я та по батькові,  вік,  місце народження  особи,  щодо  якої   застосовується   чи   змінюється запобіжний   захід,   вчинений   нею   злочин,  відповідна  стаття Кримінального кодексу України, обраний запобіжний захід і підстави його  обрання чи зміни, а також визначається особа чи орган,  які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови  (ухвали).                                                                                                                                                          У постанові  (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути зазначені підстави для його скасування.

Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі, щодо  якої  вона  винесена,  крім  випадків, передбачених частиною шостою  статті  165-2 цього Кодексу. Одночасно особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали.
            При оголошенні постанови про обрання запобіжних  заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено в чому полягає обраний запобіжний  захід,  обов'язки, які  покладаються  на  неї у зв'язку з його застосуванням.  Особа також попереджається,  що  у  разі  порушення  покладених  на  неї обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Аналіз ухвалених судом рішень по зазначеної категорії справ засвідчив, що зазначені норми Закону та роз’яснення відповідного Пленуму Верховного Суду України суддями виконуються завжди, а саме при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції  та апеляційного суду ведуться протоколи судового засідання; постанова суду негайно оголошуються під розписку особі, щодо  якої  вона  винесена, крім випадків, передбачених частиною шостою статті 165-2 КПК України; одночасно особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали.

 

Суддя вправі продовжити строк затримання або затримати підозрюваного, обвинуваченого в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 165² КПК лише з метою додаткового вивчення даних про його особу чи для з’ясування інших обставин, які мають значення для обрання запобіжного заходу та за наявності підстав для його застосування.

Таке затримання може застосовуватися в разі, коли є сумніви щодо необхідності обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або з метою надання підозрюваному, обвинуваченому та іншим особам можливості внести визначену судом заставу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165² КПК суд лише за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого вправі продовжити строк затримання до 15 діб для з’ясування обставин, які мають значення для прийняття рішення щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Як вимагає кримінально-процесуальний закон, судам необхідно дотримуватися передбаченої ч. 3 ст. 165³ КПК процедури розгляду подання слідчого чи прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Розглядаючи таке подання, суд повинен не тільки з’ясувати обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу (статті 148, 150, 155, 165² КПК), а також умови, за яких продовження строку є можливим (ст. 156 КПК), та що строки проведення досудового слідства продовжені відповідно до ст. 120 КПК (п. 19 постанови Пленуму № 4).

Під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний  захід щодо підсудного. При обранні  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд  повинен  керуватися  відповідними  статтями  глави  13  Кримінально-процесуального кодексу України.

Звільнення з-під  варти  у кримінальних  справах,  що  знаходяться  в  судовому  провадженні, здійснюється лише за рішенням судді або суду. Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли зникає необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.      

Заміна одного запобіжного заходу іншим  або його скасування здійснюється органом  дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог,  передбачених  частиною  першою статті 165 КПК України.

            Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у  запобіжному  заході або  в  раніше обраному запобіжному заході.   Запобіжний захід,  крім  взяття  особи  під  варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим  і  органом дізнання лише за згодою прокурора. Про застосування,  скасування  чи  зміну  запобіжного  заходу орган  дізнання,  слідчий,  прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.                                                        

Мають місце випадки, коли органі дізнання, досудового слідства та прокуратури вносять на розгляд суду не обґрунтовані належним чином зазначені подання. У таких поданнях здебільшого звертається увага на тяжкість вчиненого злочину та не наводяться докази того, що підозрюваний, обвинувачений має намір ухилитися від слідства чи перешкоджати встановленню істини у справі.

Під час розгляду матеріалів зазначеної категорії необхідно дотримуватися встановлених норм діючого законодавства, відповідних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, та правових позицій вищої ланки суддів, а саме.                       

При вирішенні питань, пов’язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовженням строків тримання під вартою, необхідно в обов’язковому порядку додержуватися вимог статті 29 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і статті 14 Кримінально-процесуального кодексу України, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

У разі, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, взяття під варту допускається лише у виняткових випадках. Такими є випадки, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.                   Застосування судом запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства, відповідно до конституційних засад судочинства із забезпеченням захисту прав громадян, інтересів суспільства і держави, підвищує ефективність функціонування незалежного і неупередженого суду.

            Проведене узагальнення щодо застосування судом при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод за період 2010 – 2011 років свідчить про те, що в основному судді Судацького міського суду Автономної Республіки Крим при здійсненні судочинства в кримінальних справах дотримуються положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а саме статей 3 «Заборона катування», 5 «Право на свободу та особисту недоторканість» та статті 6 «Право на справедливий суд». 

Всіма суддями Судацького міського суду Автономної Республіки Крим здійснюються всі можливі заходи з забезпечення кожному право на справедливий і публічний  розгляд  його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, процесуальних гарантій всіх учасників судового процесу, маючи на увазі те, що лише за таких умов можна забезпечити всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, виявлення причин і умов, що сприяли скоєнню злочину, ухваленню законних і обґрунтованих рішень.

 

             

Заступник голови

Судацького міського суду                          /підпис/                                                       В.В. Лісовська